ПАМ’ЯТІ МАЙСТРА
18 січня раптово обірвалося життя Бориса НЕГОДИ – видатного кам’янецького художника, професора кафедри образотворчого і де­коративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва К-ПНУ ім.Івана Огієнка, заслуженого художника України. Осиротіла його майстерня на вул.Довгій. Осиротіло й місто.
?Народився Борис Михайлович у се­-лі Калиня Кам’янець-Подільського району того самого дня, коли поселення звіль­няли від нацистських окупантів – 8 квітня (офіційно, а насправді – 7-го) 1944 р. Його 59-річний батько Михайло, випускник кам’янецької духовної семінарії, був регентом сільської церкви і славився своїм соковитим тенором. 17-річний Борис Негода 1961 р. закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище. Працював художником-оформлювачем під час служби в ар­мії. 1974 р. закінчив факультет графіки Київського художнього інституту (нині – Національна академія образотворчого мистецтва і дизайну). Борис Михайлович 45 років працював у Кам’янці й великою мірою став флагманом сучасної подільської живописної школи. Більшість із цих років він створював гра­фіку, та на схилі літ вдало спробував себе у складній і кропіткій техніці олійної пастелі. Роботи з останніх його великих цик­лів, присвячених Тарасу Шевченку, скіфам та ангелам, прикрашають велику залу міської Галереї мистецтв на вул.П’ятницькій у Старому місті. Улюб­леними сюжетами поетичних і ніжних робіт Бориса Михайловича були Ка­м’янець-Подільський та Україна. Із кінця ХХ століття Борис Негода не лише творив, а й викладав. Студенти високо цінували його чесність і чудове почуття гумору. У своїй статті-некролозі «Вогонь душі, крилате каяття і сутінки бажання» колега Бориса Михайловича, професорка кафедри образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та реставрації творів мистецтва К-ПНУ Наталія УРСУ пише: «Кам’янець-Поділь­ський, Поділля й Україна наповнені рясними плодами творчої діяльності Бориса Негоди: скульптурами, живописними полотнами, плакатами, планами міст, вишуканими пастелями, акварелями, різними видами гравюр та іншими творами. (…) У низці сучасних вітчизняних митців він був одним із найяскравіших представників подільської художньої школи. Усі роки існування кафед­ри (з 2004 року) він був оплотом і підтримкою кожного її члена, завжди залишав­ся відданим мистецтву й колективу. Для колег і студентів був прикладом наполегливої праці, коли після лекцій ішов пішки до майс­терні творити далі; взірцем приналежності та любові до рідної подільської землі, свого народу; правив за взірець моральності й порядності. Пам’ять про нього на­завжди залишиться у серцях багатьох поколінь студентів, колег і всіх, хто на життєвому шляху мав щастя торкнутися цієї надзвичайної людини». Син Андрій та донька Ольга пішли батьковими стежками і теж стали митцями. Спогадами про видатного художника діляться люди, котрі знали його за життя: Мар’ян ТАРАСЕНКО, викладач К-ПНУ ім.Івана Огієнка: – Борис Негода був світлим і привітним. Він шанував думку інших, тому в його майс­терні було людно та живо. Місто проходило через нього і лягало в алегоріях робіт. Борис Негода завжди був невід’ємною частиною Кам’янця. Його культурним надбанням. Він надзвичайно любив своє місто і пишався, що він – кам’янчанин. Тепер його не стало. Він відійшов у вічність. Він став частиною легенди, що називається «Історія величного Кам’янця». Мисткиня Ірина БОДНАР-КЛЯПЕ­ТУРА: – Борис Негода був душею нашого міста. Концентрат із глибокої філософії, народної простоти, спокійної величі. А ще мій дорогий сусід по майстерні, з яким бачилися майже щодня, і я запитувала в нього, як справи. Він завжди усміхався і відповідав: «Все класно!». Я ще не вірю, що його вже не зустріну на подвір’ї Довгої, 19, на лавочці під липою… Він був надзвичайно працьовитий і безвідмовний. Коли хтось просився до нього в майстерню, аби подивитися на твори, ніколи нікому не відмовляв, з усіма людьми спілкувався однаково, незалежно від статусу.http://podolyanin.com.ua/suspilstvo/41689/