Романіка та готика в архітектурі Кам’янця-Подільського. Стаття присвячена питанню стильового розвитку в архітектурі Кам’янця-Подільського. На основі аналізу сакральних пам’яток (вірменська церква Благовіщення Пресвятої Богородиці, собор Петра і Павла, група триконхових церков), оборонних споруд (Старий замок) і об’єктів середньовічної житлової забудови стверджується правомірність вживання термінів «романіка» і «готика» щодо архітектури Кам’янця-Подільського ординсько-литовської доби. Автор доводить правомірність класифікації деяких споруд як романських, навіть якщо таке визначення ніколи не застосовувалося до них раніше, а також знаходить художні паралелі і вводить до наукового обігу раніше не відомі пам’ятки, які можна розглядати як прояв романського й готичного стилів. Ключові слова: романіка, готика, Кам’янець-Подільський, романська скульптура левів, ратуша, костьол, замок. В історико-архітектурному розвитку Кам’янця-Подільського виділяється історична доба, яка обіймає майже два століття (середина ХІІІ – перша третина ХV ст.) і за історичним контекстом визначається авторкою цієї статті як ординсько-литовська [1]. Вона характеризується становленням основних типів містобудівних структур та основної типологічної палітри архітектури і хронологічно розпадається на два етапи. Протягом першого етапу, що тривав за часів протекторату Золотої Орди (середина ХІІІ – середина ХІV ст.) і з огляду на це визначається як «ординський», відбувався процес формування урбаністичної та фортифікаційної програми краю, прототипів житла та мурованих сакральних споруд. Другий, «литовський» етап (середина ХІV – перша третина ХV ст.) став визначальним для подальшого розвитку урбаністики і архітектури: він пов’язаний з розвитком містобудівних структур, реалізацією масштабної фортифікаційної програми, кристалізацією типології сакральної архітектури, ускладненням форм житла. Архітектурний розвиток Кам’янця-Подільського за ординсько-литовської доби становить інтерес з точки зору стильової еволюції, зокрема в контексті розвитку романського та готичного стилів. Хронологічна межа між цими стилями в Європі (перша половина – середина ХІІІ століття) співпала з історичним рубежем, від якого починається відлік «ординського» етапу: ним стала навала Батия. Нас цікавлять прояви романського стилю та ранньої готики у Кам’янці-Подільському, архітектура якого формувалася під впливом західноєвропейських та вірменських будівельних традицій. 147 НАУКОВИЙ ПОШУК До групи романських споруд Кам’янця ми відносимо вірменську церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці (іл. 1). Її спорудження деякі історики максимально наближують до початкового етапу утворення вірменської колонії, називаючи крайньою нижньою межею 1280 р. [2]. Аналіз історичної іконографії свідчить, що дотепер збережений невеличкий однонавовий одноапсидний храм правдоподібно становить лише незначну – східну – частину колись великого парафіяльного храму, зображеного на мідьориті Ц.Томашевича 1673 р. і зруйнованого турками в 1672–1699 рр. [3]. Церква перекрита коробовим склепінням з глибокими розпалубками. Загальна її висота в шелизі склепіння – 5,5 м, товщина стін – 1,25 м при ширині нави 5,3 м. Апсида має напівциркульну в плані форму, а високо розміщене в ній вікно – глибоку розпалубку. За розпланувальним типом аналогом Благовіщенської церкви можна вважати вірменську церкву Іоанна Богослова у Кафі (Феодосії) [4] (іл. 2). Під тиньком на заІл. 1. Кам’янець-Подільський. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці: а – рисунок другої половини XIX ст., б – обмірна фіксація з хронологічною періодизацією (опрацьовано автором), в – зображення на мідьориті 1673р. (під літерою “Т”) Іл. 2. Вірменська церква у Кафі а б в 148 УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВА. Випуск 20 хідному фасаді існують замуровані віконні отвори з білокам’яними обрамленнями: на це вказує післявоєнна фотографія. На жаль, церква ґрунтовно не досліджувалася; нинішня її функція як діючого православного храму, в якому нещодавно було виконано розписи, проблематизує з’ясування особливостей його давньої архітектури. Важливим датуючим елементом Благовіщенської церкви є збережений на південному фасаді білокам’яний портал (іл. 3), моденатура якого з тричертвертним валом, глибокими викружками, косими поличками та різьбленою плетінкою є характерною для норманської школи романської архітектури [5]. Навіть попри скупість інформації та недостатню натурну базу досліджень, за сукупністю історичних даних та архітектурних особливостей Благовіщенський храм можна датувати періодом не пізніше першої половини ХІV ст. і відносити до об’єктів романського стилю [6]. Другим малодослідженим храмом Кам’янця, архітектура якого має романську основу, є Петропавлівський катедральний костьол, розташований у північно-західному куті середньовічної ринкової площі (іл. 4, а). У цій багатошаровій пам’ятці, що виникла в литовський період (за часів першої містобудівної регуляції ринку другої половини ХІV ст., а можливо, і раніше), а в середині ХVІІІ ст. зазнала ґрунтовної барокової реконструкції, на особливу увагу заслуговує корпус нав архаїчної базилікальної структури, прикметний виразною асиметрією плану, а також поділом нав не традиційними опорами – колонами чи стовпами, а відтинками стін різної довжини (іл. 5, а). Храм має давньоруську метрологічну основу. Вікна у центральній наві, менша товщина зовнішніх стін храму порівняно зі стінами, що розділяють нави, незбіг поділу центральної та бічних нав на травеї та різне оформлення склепінь, зокрема наявність у північній наві та пресбітеріумі нервюр (іл. 5, б) та їх відсутність у центральній та південній навах, свідчить про те, що первісно бічні нави були нижчими за центральну і що склепіння корпусу нав є різночасовими. Не менш важливо відзначити відмінність безнервюрних склепінь головної нави та склепінь пресбітеріуму з готичними кам’яними нервюрами, яка привела Іл. 3. Кам’янець-Подільський. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці. Портал на південному фасаді 149 НАУКОВИЙ ПОШУК Іл. 4. Петропавлівська катедра Кам’янця-Подільського (а) та її аналоги: церква 1495 р. у с. Зимному на Волині (б), костьол 1449—1471 рр. в Ішкольдзі (в), замкова церква (до 1550 р.) у Кодні (г) Іл. 5. Нави Петропавлівської катедри Кам’янця-Подільського: а — центральна; б — північна. Фото Ф. Гавриленка а в б г 150 УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ МИСТЕЦТВА. Випуск 20 дослідників до думки про пізніше походження готичного пресбітеріуму (середина ХV ст.) [7]. На українських теренах найближчим аналогом розпланувального типу корпусу нав Петропавлівського костьолу є оборонна церква в с. Зимному на Волині (1495 р.) (іл. 4, б). Водночас просторове вирішення Петропавлівського костьолу до барокової перебудови, згідно з іконографічними зображеннями другої половини ХVІІ ст. (іл. 4, а) є аналогічним до литовських готичних костьолів у Ішкольдзі (ХV ст.) та Кодні (ХVІ ст.) (іл. 4, в, г) [8]. Архаїчна побудова корпусу нав дозволяє ставити питання про генетичну спорідненість храму з романськими базиліками. З огляду на це вважаємо за потрібне звернути увагу на цікаву, абсолютно недосліджену і неатрибутовану мистецьку пам’ятку, що збереглася у Кам’янці-Подільському – дві скульптури левів з каменя-пісковика, які, на наш погляд, мають безпосередній стосунок до першого, романського етапу будівництва катедри. За повідомленням історика А.Прусевича, наприкінці ХІХ ст. перед брамою барокової кам’яниці Верніцького на західному боці середньовічної ринкової площі (саме тут розташована катедра) стояли «скульптури левів» [9]. Де знаходилися скульптури під час війни – невідомо. З повоєнних часів до 2007 р. вони стояли просто неба на головному дворі Старого замку, обабіч входу до музейного корпусу (іл. 6, а), куди були перенесені, вірогідно, після руйнації житлового будинку на ринку. Під час ремонту музейного корпусу 2007 р. їх знову перенесли і встановили у проїзді будинку вірменського священика Бедроса ХV ст., де розміщується дирекція Державного історичного музею-заповідника. Або під час останнього переносу, або вже за час перебування на території музейного закладу обидві скульптури було Іл. 6. Кам’янець-Подільський. Скульптури левів: а — стан 2002 р., (фото автора); б, в — сучасний стан, (фото Д. Бабюка) 151 НАУКОВИЙ ПОШУК дуже пошкоджено (іл. 6, б-в). Здається, що про ступінь їхньої цінності дирекція історичного музею-заповідника, просто не має уявлення. До поля уваги дослідників «кам’янецькі леви» (будемо називати їх так) ніколи не потрапляли. Вирізьблені з суцільних блоків каменя, ці скульптури привернули нашу увагу архаїчністю пластики, а разом з цим вивітреним станом каменя, що може свідчити про їх дуже давній вік [10]. Залишаючи художньо-мистецький аналіз цього твору фахівцям (сподіваємось, ця пам’ятка надалі не залишиться непоміченою), спробуємо визначити вірогідне призначення скульптур, їхнє первісне місцерозташування, коло аналогів, а відтак – приналежність до мистецького стилю. У кількох польських поселеннях історичного регіону Шльонська (Сілезії), зокрема у Старому Замку, Гарнцарському, Гурці, Собутці, а також у Кракові збереглися кам’яні скульптури левів, що прикрашали портали романських костьолів [11]. Аналогічні парні скульптури левів, що фланкували портали романських базилік, відомі в Італії (Верона, Барі, Сіпонто, Руво, Бітетто), Німеччині (Вормс); найдавніша зі скульптур подібного характеру знайдена в Константинополі [12] (іл. 7). У середньовічному християнстві лев був важливим і багатозначним символом, пов’язаним, зокрема, з Христом; одним з найголовніших був символ Воскресіння [13]. Скульптури левів ставили на невисоких постаментах обабіч входу до храму, а нерідко вони слугували своєрідними п’єдесталами для колон порталу. По відношенню до осі входу пози парних скульптур зазвичай створювали контрапост. Датування припортальних скульптур практично синхронне до побудови храмів і визначається в широких межах – від ІV ст. до н.е. до ХІ–ХІІІ ст. Найбільша їх кількість припадає саме на період романіки. Попри те, що «кам’янецькі леви» за розмірами є дещо меншими, ніж наведені аналоги, за усіма ознаками вони відповідають призначенню припортальної храмової скульптури. Необхідно відзначити доволі високий рівень майстерності скульптора; особливу увагу привертає об’ємне моделювання гриви, яке має аналоги у скульптурі ранньосередньовічної Вірменії. Як показали дослідження, представники чисельної вірменської колонії були прекрасними різьбярами і створили у Кам’янці чимало чудових зразків каменярки [14]. Отже, незважаючи на значні перебудови, кам’янецька какатедра зберігає архаїчні риси первісної романської базилікальної структури, а зразки кам’яної скульптури, хоч і опосередковано, свідчать, що характер оздоблення храму не випадав з європейського контексту романського храмового зодчества.